Балачка під Ліхтарем - Івано-Франківськ

Объявление

НОВИНИ



РЕЄСТРАЦІЯ!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь .



Літній дощ

Сообщений 31 страница 60 из 73

31

мені терпіння невистичає шоССь собі уявляти під віянням дОщу...тому якшо він мені і подобається то недовго...хвилини 3 ))

0

32

=)) ага поки не добіжиш до під"їзду)

0

33

коли біжу під час дощу.. то зі злоССті нові матЮки нахОду видумую...люблю лише коли сам суХий курю біля вікна і бачу як інші біжать ))

0

34

а ти на рідкість добрий і серце у тебе певне м"якеньке)). Хоча деокли я і сама така *кручу пальцем по долоні сильно-сильно червонію*)) Але матюкатися на небо??? неа!!!!!! то ж безглуздо)) а як воно ше більше взлиться і мене градом ввалить по моїй і так не дуже мудрій голівці???

0

35

от того краще ходити в каССці...тоді і матюкатиССь мОжна і голова ціла і шо саме головне - суХа ! ))
а що до доброти то і заперечувати не буду...деколи аж злюССь на себе за свою дабраТу )

0

36

мда от нині мені зле... ну от погано і хоть вмирай.. того я б також небо поматюкала. Але мозок каже -"Ей мала ти шось собі гониш" і я перестаю гнати на небо і матюкаю мозок. Так що я в процесі))) а від доброти гарно лікує наше життя.Поживеш день-два і такий вже ти добрий хоть до рани))

0

37

да уж.. сурові реалії життя відбивають любоФФ не тільки до дощу )))

0

38

але я тобі скажу найсильніша романтика воєнна)) це ІМХО. Тільки сильні люди переживають сильні почуття. на цю тему - подивилась вчора "Хельсінга" нямка моя))) Боротися зі смертю і навіть коли вмираєш!!! От як треба жити. Сильно вільно і красиво

0

39

Antares написал(а):

Тільки сильні люди переживають сильні почуття.

ну вот не кожному дано..а з іншої сторони мож саме в тебе так і є але ти цього не панІмаєш ))

0

40

ICE написал(а):

а з іншої сторони мож саме в тебе так і є але ти цього не панІмаєш ))

- це ти про що саме?? Чого я не розумію? бо я тепер вже точно нічого не розумію))

0

41

для меня с детсва дождь ето нечто большее чем просто погода...
в моменты дождя когда ти находишся дома и смотриш на капли на окне или просто как идет дождь ти начинаешь задумываться о жизнь о смисле..хочеться писать стихи...хочеться просто подумать...подышать етим приятным воздухом и просто почувствовать себя свободным...кагда ти слышиш звуки грома тебе не страшно но ти споминаешь про все свои ошибки за последнее время...гром тебя настараживает и ты хочеш все ошибки изменить...когда ти видиш молнию...ти думаешь про то .. а может ето твой путь по жизни..ти в каждой молнии видишь себя и она каждаю индивидуально..ти никогда не увидишь одинаковых молний точна также как и людей...ти думаешь про ето под звуки дождя...тебе звики дождя и гром наигрывает мелодию..мелодию твою...твоей жизни...а когда дождь заканчиваеться ти теряешь все ети чувства .. но что бы вновь ощутить их тебе нужна вспомнить про дождь и про жизнь..потом ти видишь в небу радугу .... а ведь все знают что радуга ето свет образуемый при приломлении солнечных лучей... и вот после етого практически не долгово но теоритически длительного душевного процеса ти понимаешь что ето не просто дождь ето часть тебя часто твоей души... которая где-то отражаеться громом или молнией...ти не боишься етого потому как ето часть тебя...и начинаешь задумываться про людей которые бояться молнии или грома тебе кажеться что они бояться природы точно также как и бояться себя...
но ведь на амом то деле не всегда так..некоторый бояться по каким-то причинам а некотые просто бояться .. но мне ето все нравиться и я не когда не задумываюсь про смерть про то что сидя по металической сценой когда идетсильный дождь и ты видишь молнию что она ударит и ти умрешь..нет об етом я не думаю..я в ети моменты думаю про то как красила ета молния и звуки дождя о том что сижу под сценой не одна...там друзья...что ище тогда нужно...

погода- ето часть природы так как и сам дождь .. природа сотворила дождь и чкеловека на одном уровне .. и если мы уважаем близких людей..друзей и просто знакомых мы должны такще уважать погоду..какя бы она не была... едь в мире все естествено и наша задача просто жить и не портить своей жизнью чьюто...

0

42

написано під час дощу і в честь його ж))
Дуже цинічне кіно
Я з серцем в руках… Все розлетілось. Вітру нема, але сміття кружляє навколо. Пусті, не заповненні бланки-листи. Вчора, сьогодні – все зав’язалось бантиком. Завтра вже нема. Стрічка акуратно зрізана на кутик.
***
Плащ защепнутий на всі ґудзики, пакет – над головою. Ніщо не рятує від дощу. «І смикнуло ж мене в дощ «поділитись» з чоловіком машиною» - Діана стояла і бурчала собі під ніс. Хоча загалом була щасливою, що нарешті вирвалась з роботи. Тому й таксі не викликала. Тоді дощ не лякав. Але ж то було в теплому офісі.
Вона точно знала що косметика не «стече». Зачіску зруйнував ще вранішній вітер, дощ остаточно добив. Жах! Вона! Стоїть як мокра миша і ловить машину рукою. Нарешті поруч пригальмувало Ауді. Добре що не в самій калюжі.
- Оу! Віталік! Не думала тебе тут зустріти.
- Аналогічно. Дуже змокла?
- Як цуцик. День загалом не вдався.
- Ну це нічого, буде ще завтра. Додому?
- Чи може через кав’ярню.
- Ой вибач. Я зараз не в тому стані. Сам бачиш.
- Ну добре. Настоювати не буду. Головне потім добре відігрійся, на дворі такий грип… Оу, і давно ти заміжня?
- Досить часу. Будеш облік вести? – Діана почала вже помітно дратуватися. Хтілося додому, висохнути і спати.
- А може? Ну давай спробуємо ще раз – він нахилився майже впритул до неї.
- Дивись на!!!...
Крик обірвався так само різко як і виник. Діана не пристібалась поясом безпеки. До неї і так все прилипло. Удар… Секундний спалах…
***
Плащ защепнутий на всі ґудзики, пакет – над головою. Ніщо не рятує від дощу. Діана стояла і бурчала собі під ніс. Хоча загалом була щасливою, що нарешті вирвалась з роботи. Тому й таксі не викликала.
Скільки вже років не була під дощем по справжньому. Може це і на краще що без парасолі. Додому через вулички, зрештою, якихось пів години.
Місто змінилось. Вечір ніби відкрив його справжнє сліпе озлоблене і закурене обличчя. Вітру нема абсолютно. Аж якось не вистачає його – дощ падає не так.
Колишній улюблений скверик. І нікого. Лише якась групка людей. Вони такі ж мокрі. Тільки вони ще не вибачили собі і дощу цю неприємність, стояли злі і промоклі.
- Алльо! Тьотя! Зонтіком поділись.
«Не звертати уваги, йти далі»
- Алльо! Стоять! Шкет, а нука тормозни її!
Діана з простреленою легенею ще дихала. Тільки кожен наступний вдих-видих давався все складніше.
Вітру не було. Лише дощ і сміття.
***
Плащ защепнутий на всі ґудзики, пакет – над головою. Ніщо не рятує від дощу. Діана стояла і бурчала собі під ніс.
- Ну нарешті! І скільки можна чекати!?
- Вибач. Ну я дійсно нічого не міг зробити.
- І як же я могла вийти за такого заміж?
Далі їхали в тишині. Вона зла і мокра. Він просто злий – на роботі був завал, дощ в порівнянні з цим всім просто пісня. «Людочка права. Моя жінка остання егоїстка. Ні щоб спитати. Що, як? Чого такий злий? Ні! Бачте цікавить лише одне – де був!? Чого змокла?»
В квартиру теж зайшли мовчки. Діана скинула з себе все. Теплий халат – кращий друг. Кухня і чайник, все що зараз було в голові.
- Нам треба поговорити! Давно вже було пора. Я вирішив піти! Ти…… ти… Одним словом – я люблю іншу.
- Угу. – Запалила плитку, закурила сигарету.
- Я йду! Не мовчи!
- І чого ти хочеш від мене? Йди.
- Егоїстка!!! Ти лише така… завжди така…
- Угу. – рука до кнопочки на чайнику
Світло погасло у всьому стояку будинку. У Діани була мокра рука. Врятувати вже не могли. Та й не було кого – коротке замикання «забирає» завжди.
У вікна бив дощ.
***
Вона на дорозі під дощем. Прострелена легеня не давала дихати. На Діану летіла машина…
Тягне руку до чайника – в неї стріляють. Йде крізь дощ – блискавка летить на металеву кришечку парасолі.
Машина… струм… кров і дощ. Все це вже було? Може буде? Чи є?
Не має вітру. Сміття навколо по об’єму. Є лише дощ. Розбита машина. Куля летить так поволі, дощ краплями огинає її – можна торкнутись рукою.
Вже в легені.
Струм проходить по тілу. Всі м’язи скручує в нереальному напруженні. І все стемніло.
Вона на дорозі з серцем в руках…
Бант долі хтось смикнув за хвіст. Червона стрічка падає до низу, поміж сміття.

Свечи запалены с обоих концов
Мертвые хоронят своих мертвецов
©БГ
сорь за кілометраж))

0

43

..апладісмєнти дЄвачькі ! )) :cool:
бачу уже сміло можна створювати літературний роздІл !? ))

0

44

нууу якщо тобі стало терпцю то читати (я по своє кілометражне творіння) тоя по-перше щиро вдячна а по-друге мона і створити)) У нас тут майстрів пописати багацько)

0

45

..проявляйте ініціативу у відповідних розділах (побажання і пропозиції), описуйте коцепцію..і все буде втілюватиССь ! ))

0

46

ой та я не знаю може просто створити десь тему проза та поезвї і окремо коменти та й все))

0

47

давайте шОп не флудити (писати не по змісту теми)..все стосовно пропозицій писати і обговорювати у відповідно створених для цього темах - "Побажання і пропозиції"))) заодно почитавши ту тему побачмо шо там є уже сХожі пропозиції )) :tomato:

0

48

значить раз не флудимо то далі продовжуємо писати про дощ тим більше про літній мумрмрмрмрмрмумрм. Що може бути краще??

0

49

дощ кака...!) він зазвичай все наламує..!)
небо  може плакати лише тоді коли я сплю ... отак мене влаштовує...зранку пройтиССь диХаючи збагаченим озоном повітрям )))

+1

50

блін люблю літній дощик, але коли це дощик а не злива, як сьогодні вночі була.
Мені аж страшно було, грім, блискавкі ці.... бррр.....

0

51

а я навпаки балділа мурмрмрмрм. Просто обожную горобині ночі. коли блискає гримить коли природа доводить свою силу))

0

52

якби під боком було б якесь чудо, то я б сама балділа, а самій трошкі страшновато було(((

0

53

мені пОх булО ! )))

0

54

угу дрих вверх пузом))) небось??

0

55

позавчора коли дощ був, захотілось кавуна.... щоб нічьо не мастити оділа шорти і шльопкі, і поки дойшла додому то всі лужи були мої, згадала дитинство попригала, походила, (весело), але правда коли прийшла додому то в душ і зразу під одіяло.... імунітет не той
але жаль що він прохолодним був, а так пішла б гуляти

0

56

Ґалчёноґ написал(а):

і поки дойшла додому то всі лужи були мої, згадала дитинство попригала, походила, (весело)

оооооо своя людина :jumping:   вітаю вітаю!!!

0

57

недавно по лужам побігала... сьогодні від Заравшана, на Коновальця під дощиком погуляла.... супер... і тепло на вулиці :cool:  

Отредактировано Ґалчёноґ (2008-07-17 20:43:28)

0

58

Antares написал(а):

угу дрих вверх пузом))) небось??

саме тАк...
а я вчора як почавсі дОщ навіть не біг аби сХоватиССь... поперлО ! )))

0

59

вот бачиш, класно прогулятись так
мені повезло вчора що я очі ненамалювала))) хоть нічка була, але самій не приємно б було з тушью яка розтеклась)...

0

60

я чогось ніколи тушшю взагалі непереживала)) не знаю чого)) отт пофіг  мені шо про мене думають коли мені супер)

0